Follow us: Лікарі кажуть, що потрібно не менше року на повну реабілітацію. Мають відновитися внутрішні органи, зміцніти зламані кістки. Тут уже була можливість надати допомогу на тому рівні, який необхідний. На цей момент я ношу в собі близько 20 шматків російського заліза, яке не можна діставати.
Я переконаний, що ми зможемо тут мати більший добробут, ніж будь-де в світі. Можливо, десь в Америці можна стати багатшим, добре заробити, але бути успішною людина може тільки на Батьківщині. Ваше місто – високо/низько у Рейтингу прозорості чи підзвітності, а у вас є власну думка про це? Припустимо, ви написали петицію про необхідність громадських слухань щодо розвитку велоінфраструктури у місці. Отримали на неї відповідь, та фактично слухання не відбулись, а думка містян у цьому питанні не врахована.
- А життя в ньому, ніби пісок у годиннику — помірне та послідовне.
- Крім цього, у 2014-му році розпочалася війна.
- Потім купили три мішки картоплі, мішок моркви, закрутили томатний сік.
- Олександра та чотири її собаки ховаються у ванній в її квартирі у Харкові від початку обстрілів.
Відгукнулося багато місцевої інтелігенції, студенти, переселенці. Не залишилася осторонь і місцева влада — допомогли в організації Смілянський міський голова Сергій Ананко та його заступниця Тетяна Карла, яка кілька разів відвідувала заходи. Наше місто не перебуває під обстрілами, але відчуває війну, забезпечуючи надійний тил тим, хто приїхав із самого пекла. Посміхаючись і віддаючи все, що може допомогти і зустрічаючи безліч захисників, які ніколи не зможуть обійняти близьких. Отут я неприємно вражена тим, що у нас з боку науковців та людей, які знають історію, виникла ідея ці пам’ятники залишити.
Він проживав на вулиці Лесі Українки, на якій я живу. На його будинку є меморіальна дошка. Щиро вітаю лебединців із Днем міста!
Допомога Та Підтримка
Там я навчалася в першому та другому класі. Мені було цікаво навчатися в школі , яку закінчила моя мама. Потім з батьками я переїхала до міста Генічеськ , який знаходиться неподалік від Криму , та жила там безтурботним життям до того часу , поки не розпочалася друга війна в моєму житті. Все розпочалося з того , що моя мама прокинулась о 6 годині ранку від того , що її подруга подзвонила їй та сказала “Оля, прокидайся ! Моя мама відразу побігла на балкон та побачила заграву. Мама почала мене будити , але я не розуміла, що відбувається.
Воно по-своєму красиве у будь-яку пору року. Взимку, на новорічно-різдвяні свята, коли навкруги усе вкрите снігом. А на вулицях чути https://boberskiy.org.ua дитячий сміх і звідусіль лунає коляда. А весною і літом місто стає зеленим і пахучим. Адже тут росте багато дерев, трав і квітів.
“путін – Воєнний Злочинець” Що Потенційний Кандидат Від Республіканців Рон Десантіс Думає Про Україну
Минув час і дідусь помітив, що усе рідше виспівував свої веселі пісні виноград. Він ставав усе сухіший і сухіший, і завжди, коли впаде із нього листя чи м’ячик, то уже не виросте. І вирішив старенький посадити гілочку у землю. І уже за ніч виросла велика загорожа хатини чоловіка із кущів винограду. Зрадів дідусь, що виростив таку красу і вмить засумував.
“моє Місто Обстрілюють, А Моя Мама В Росії Мені Не Вірить”
Добиралися довго, але всю дорогу нас супроводжувало щастя, а інколи й диво. Я просто на нього дивилася без жодних емоцій. І щось робила для мого міста, й воно завше щось робило для мене.