Follow us: У структуру здібностей входять уважність, спостережливість, певні якості мислення та пам’яті, оскільки здібності розвиваються у процесі їх вдосконалення. Здібності складаються на основі закріплення та прояви властивостей людини у зв’язку з особливостями її діяльності. Не останню роль грає регулярність діяльності, саме навчальної діяльності, вміння працювати систематично навіть за середніх інтелектуальних здібностях сприяє стабільний результат. На підставі практики формується той діяльнісно-творчий спосіб відношення до дійсності, який у принципі виходить за межі пристосовницької поведінки.
Багатство мовної лексики постає в історії становлення людства, в практиках комунікації. Приєднання до сформованих мовних практик характеризує процес розвитку особистості – від дитини до дорослої людини. Прагнення якточніше, виразніше висловити власні думки в мові сприяє розвитку мислення. У класичному бігевіоризмі людину розглядали через її поведінку, яку інтерпретували як сукупність реакцій та стимулів на дію зовнішнього середовища (йдеться, насамперед, про підхід Д. Вотсона).
Аморальний вчинок Сократ вважав наслідком незнання істини, бо якщо людина знає, що є добро, вона не чинить зла. Праця – цілеспрямована діяльність людей, у процесі якої вони перетворюють та пристосовують предмети природи для задоволення своїх потреб і https://www.pravda.com.ua/articles/2009/11/2/4283418/ інтересів. При цьому праця є також процесом становлення людини як особистості, як соціальної істоти, а не лише як біологічного організму. Метаіндивідна, або надіндивідна, підструктура виходить за межі інтраіндивідної та інтеріндивідної підструктур.
Відео Психологія особистості
Це період формування світогляду, самосвідомості, характеру і життєвого самовизначення, якому сприяє пізнавальна діяльність. Мислення здатне абстрагувати і узагальнювати навчальний матеріал. Мовлення збагачується науковими термінами, увиразнюється і конкретизується. Вперше старшокласники переживають почуття кохання. В них формуються стійкі професійні інтереси. Прагнення до самовиховання стає рисою особистості.
Иник якісно новий стан біосфери – ноосфера – розум, думка. Років тому сформувалася сучасна людина та почавcя етап розвитку людства як частини біосфери. Протягом декількох тисяч людських поколінь продовжувався еволюційний етап розвитку цієї системи. Друга сторона генно-культурної коеволюції – той влив, який культура здійснює на біологічний розвиток людини. Епігенетичні правила, що є в основі вихідної в історичному сенсі біосоціальності людини, дозволяють їй сприймати культурні альтернативи, які дозволяють розгорнути генетичну та соціальну програми більш чи менш успішно. Водночас в пошуку того, що є людини, індивід, наголошується на відмінностях як головних ознаках на противагу тотожності.
- Вчені-матеріалісти стверджують, що всі здорові люди мають практичну здатність до необмеженого духовного розвитку.
- Надзвичайно важливим і водночас спірним є питання про успадкування моральних якостей і психіки.
- Трансгуманізм є своєрідна рефлексія над новітніми технологічними практиками.
- Актуальність цієї теми пояснюється такими положеннями.
Спеціальні задатки можуть виявлятися у людини, як у дитинстві, так і в дорослому віці, важливим фактором їхнього прояву є створення необхідних умов. Особистість формується лише у спілкуванні, взаємодії з іншими людьми. Поза людським суспільством духовний, соціальний, психічний розвиток відбуватися неспроможна. Встановлено, що успадковуються лише задатки.
Как повысить степень доверия клиентов к барбершопу
Прихильники теорій ерсоналі розглядають розвиток дитини як поступове нагромадження досвіду, знань, умінь і навичок. Так, один з родоначальників цього напрямку – Джон Уотсон вважав, що людина стає такою, якою навчилася бути. Дж.Уотсон упевнений в тому, що спадковість не має істотного значення в розвитку особистості, майбутнє якої залежить в основному від виховання.
Соціальна психологія – Орбан-Лембрик Л.Б. – Особливості взаємозв’язку особистості і суспільства
Першими відповідями на питання про природу та сутність людини стали міфи та давні релігійні уявлення. Філософія, що виникла пізніше, пояснювала сутність людини, включаючи її в загальне уявлення про космос, природу. Так, античні натурфілософи розглядали людину в цілісності, єдності з природою, в гармонії з нею. Такі вияви, як свідомість, душа розумілися або як такі, що дані людині від природи, або як вияв особливої – духовної сутності. Філософське мислення має на меті пізнати людину. Для філософії таке означає, що потрібно зрозуміти те головне, що робить предмет, що вивчається, тим, чим він є. За традицією філософського пізнання для пошуку відповідей використовуються поняття «природа людини» та «сутність людини».
Ананьєв, “динамічна організація сутності сил людини” – А.С. А в науковій літературі під спрямованістю розуміють сукупність стійких мотивів, що орієнтують діяльність особистості та щодо незалежних від готівкової ситуації. Звичайно, статус видатної особистості має конкретно-історичний характер. Епоха вносить зміни у оцінки результатів діяльності, може навіть розвінчати раніше незаперечні істини. Діяльність видатної особистості може не одразу підтримуватись народом, бо позначена новизною, що входить у життя через подолання старих структур та опору їх суб´єктів. В той же час перебільшення ролі особистості призводить до викривленого розуміння історичного процесу в теорії й до значних деформацій життя на практиці. Становлення та розвиток індивіда в соціумі відбувається в діалектичному поєднанні можливого та дійсного, необхідного й достатнього.